Творчий
автопортрет
/ есе /
/ есе /
Кожен ранок, ідучи в школу, я проходжу «дорогою
вітань», коли всі діти, яких
зустрічаю, вітаються і посміхаються мені у відповідь. Я знаю, що в школі біля кабінету мене чекають вже вони, мої вихованці. Діти поспішають, перебиваючи один одного, розповісти про те, чому я не була свідком. Хочуть поділитися всім новим, що у них з'явилося, що їх спантеличило.
Виховання - процес, що починається з дитинства, коли в душу дитини
закладаються основні життєві принципи, що допомагають їй стати Людиною з великої букви, сміливо увійти до епохи нового розуму і зайняти в ній гідне місце, усвідомлюючи себе особистістю й індивідуальністю.
Вважаю, що класний керівник - найнеобхідніша людина для дитини в сучасній
школі. У нього незвичайна місія в житті: не тільки керувати, направляти, але й
виховувати. Його призначення - простежити за становленням особистості дитини, що входить у сучасний світ, виховати людину, здатну гідно зайняти своє місце в житті.
Як класний керівник, упевнена, що необхідний широкий підхід до особистості
дитини. Мені здається, що украй важливо розуміти всебічний розвиток не як розвиток певних сторін і якостей особи, а як їх органічну єдність і цілісність.
У сучасних умовах, на мій погляд, необхідно дійти до кожного учня, створити
кожному умови для розвитку індивідуальних здібностей, сформувати в дитини потребу до самовираження. Кожна людина хоче бути значною, соціально самостверджуватися, тому основним виховним завданням - вважаю реалізацію особистісно - орієнтованого підходу до виховання. Мій педагогічний девіз: «Люби, твори, прощай!». Я твердо вірю в силу виховання, яка складається з дуже простих компонентів: любові до дітей, слова вчителя, сили особистого прикладу, справедливості - основи довіри; здатності прощати дитину, доброти.
зустрічаю, вітаються і посміхаються мені у відповідь. Я знаю, що в школі біля кабінету мене чекають вже вони, мої вихованці. Діти поспішають, перебиваючи один одного, розповісти про те, чому я не була свідком. Хочуть поділитися всім новим, що у них з'явилося, що їх спантеличило.
Виховання - процес, що починається з дитинства, коли в душу дитини
закладаються основні життєві принципи, що допомагають їй стати Людиною з великої букви, сміливо увійти до епохи нового розуму і зайняти в ній гідне місце, усвідомлюючи себе особистістю й індивідуальністю.
Вважаю, що класний керівник - найнеобхідніша людина для дитини в сучасній
школі. У нього незвичайна місія в житті: не тільки керувати, направляти, але й
виховувати. Його призначення - простежити за становленням особистості дитини, що входить у сучасний світ, виховати людину, здатну гідно зайняти своє місце в житті.
Як класний керівник, упевнена, що необхідний широкий підхід до особистості
дитини. Мені здається, що украй важливо розуміти всебічний розвиток не як розвиток певних сторін і якостей особи, а як їх органічну єдність і цілісність.
У сучасних умовах, на мій погляд, необхідно дійти до кожного учня, створити
кожному умови для розвитку індивідуальних здібностей, сформувати в дитини потребу до самовираження. Кожна людина хоче бути значною, соціально самостверджуватися, тому основним виховним завданням - вважаю реалізацію особистісно - орієнтованого підходу до виховання. Мій педагогічний девіз: «Люби, твори, прощай!». Я твердо вірю в силу виховання, яка складається з дуже простих компонентів: любові до дітей, слова вчителя, сили особистого прикладу, справедливості - основи довіри; здатності прощати дитину, доброти.
Вчитель - учень - єдина духовна спільнота, а життєвий
шлях дитини - шлях радості. Головне в моїй роботі - виховання учня як
особистості. І в це поняття я вкладаю духовну збагаченість, широкий світогляд,
ерудицію, високу моральність,
товариськість, здатність впливати на рішення і діяльність колективу, не протиставляючи себе колективу.
З цією метою я звертаюся до тих загальнолюдських цінностей, які вироблялися
століттями, впродовж всієї історії людських цивілізацій.
Людина. Сім'я. Вітчизна. Праця. Знання. Культура. Мир. Здоров'я. Земля. Ці
поняття для мене - основа виховної роботи. Вихователь повинен бути професіоналом. Він повинен уміти ставити себе поряд з дитиною в діяльності, а не напроти неї. Саме він повинен допомогти дитині зрозуміти себе і повірити в свої сили, створювати ситуації успіху. Я не можу бути байдужою людиною, оскільки спілкуюся не з предметами, а із справжнім дивом природи - дітьми. І це диво потрібно вигодувати теплотою свого серця, багатством душі. Чуже серце дитини не прийме брехні, будь-яка нещирість буде виявлена, і її внутрішній світ закриється від вихователя, що допустив помилку.
Для того, щоб допомогти дитині, я визначила для себе основне правило -
«Правило веселки»:
«Упевненість. Успішність. Дивовижність. Переконливість. Шанобливість. Врівноваженість. Усмішливість». Сподіваюся, що веселка відчуттів, освітивши душу, зігріє серце дитини, направить її на шлях пізнання себе. Головне завдання бачу в тому, щоб достукатися до найпотаємніших куточків дитячої душі, допомогти кожній дитині повірити в себе.
товариськість, здатність впливати на рішення і діяльність колективу, не протиставляючи себе колективу.
З цією метою я звертаюся до тих загальнолюдських цінностей, які вироблялися
століттями, впродовж всієї історії людських цивілізацій.
Людина. Сім'я. Вітчизна. Праця. Знання. Культура. Мир. Здоров'я. Земля. Ці
поняття для мене - основа виховної роботи. Вихователь повинен бути професіоналом. Він повинен уміти ставити себе поряд з дитиною в діяльності, а не напроти неї. Саме він повинен допомогти дитині зрозуміти себе і повірити в свої сили, створювати ситуації успіху. Я не можу бути байдужою людиною, оскільки спілкуюся не з предметами, а із справжнім дивом природи - дітьми. І це диво потрібно вигодувати теплотою свого серця, багатством душі. Чуже серце дитини не прийме брехні, будь-яка нещирість буде виявлена, і її внутрішній світ закриється від вихователя, що допустив помилку.
Для того, щоб допомогти дитині, я визначила для себе основне правило -
«Правило веселки»:
«Упевненість. Успішність. Дивовижність. Переконливість. Шанобливість. Врівноваженість. Усмішливість». Сподіваюся, що веселка відчуттів, освітивши душу, зігріє серце дитини, направить її на шлях пізнання себе. Головне завдання бачу в тому, щоб достукатися до найпотаємніших куточків дитячої душі, допомогти кожній дитині повірити в себе.
Твердо дотримуюся заповідей вихователя:
- не виховувати у поганому настрої («спокій, тільки спокій»);
- визначити, чого хочеш для дитини, дізнатися, що вона думає із цього приводу;
- надати можливу самостійність;
- не підказувати готового рішення, а показувати можливі шляхи до нього;
- не пропустити перший успіх дитини;
- робити своєчасні зауваження;
- оцінювати вчинок, а не особу.
- не виховувати у поганому настрої («спокій, тільки спокій»);
- визначити, чого хочеш для дитини, дізнатися, що вона думає із цього приводу;
- надати можливу самостійність;
- не підказувати готового рішення, а показувати можливі шляхи до нього;
- не пропустити перший успіх дитини;
- робити своєчасні зауваження;
- оцінювати вчинок, а не особу.
І на
закінчення хочу пригадати чудові слова Демокріта: «Виховання дітей -
ризикована справа. Бо у разі успіху останнє придбане ціною великої праці і турботи, у разі ж невдачі горе незрівняне ні з яким іншим».
ризикована справа. Бо у разі успіху останнє придбане ціною великої праці і турботи, у разі ж невдачі горе незрівняне ні з яким іншим».
1. Бути особистістю, до якої діти тягнутимуться.
2. Вчитель повинен викликати любов і повагу дітей до
себе. А це можливо, коли він сам любить, поважає та піклується про кожну
дитину, й у стосунках з нею чесний і відвертий.
3. У вчителя не має бути „любимчиків”, тоді дитина прислухатиметься
до порад такого вчителя, виконуватиме його прохання, ділитиметься з ним
найсокровеннішим.
4. Учитель має бути веселим, жартами підтримувати і
заохочувати позитивне. Це наближає його до дітей і зберігає його серце та нерви
у порядку.
5. Вчитель повинен правильно використовувати свій час,
щоб поповнювати запас енергії завдяки природі, мистецтву.
6. Вчителю слід завжди бути доброзичливим. Немає в дитині
нічого такого, що вимагало б жорстокості. Зло перемагають добром, любов’ю. Вчитель
повинен бажати дитині лише добра, виховувати в неї добро своїми власними
вчинками, і вона відповість тим самим.
7. Учителю варто читати більше наукової літератури. З
такою людиною дітям завжди.
8. Завдання вчителя, як особистості: „знайди себе в
собі”, підкори себе собі, оволодіти собою і допомогти дітям зробити те саме.
9. Учитель повинен володіти мистецтвом індивідуальних
бесід з дитиною, вміти вислухати її, підтримати в ній вогник самоповаги
10. Класний керівник має створити доброзичливий учнівський
колектив, в якому кожна дитина пам’ятає, що поруч з нею людина, з інтересами
якої треба рахуватися.
11. Педагог має бути річкою, в якій зливається гаряче
серце й холодний розум, не допускати поспішних, непродуманих рішень, не
залежати від настрою.
12. Вчителю слід дорожити довір’ям дитини, любити її, захищати,
поважати її почуття. Тоді між учителем і дітьми складатимуться доброзичливі,
щирі стосунки. Педагог повинен берегти найвище благо: людську гордість, недоторканість
особистості, гідність дитини. Вчителю необхідно виховувати у дітей самодисципліну,
боротися з лінощами. Разом з батьками слід добиватися того, щоб дитина сама
себе обслуговувала. Діти повинні розуміти, що навчання у школі – це їхня
найважливіша робота.
Комментариев нет:
Отправить комментарий